Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра політології ІГСН Л Е К Ц І Ї З ДИСЦИПЛІНИ ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ Спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність» ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЛЕКЦІЯ № 1 ПЛАН ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА: СТРУКТУРА, МОДЕЛІ, ТИПИ Політична система – основна категорія політології. Моделі та типи політичної системи (Д. Істон, Г. Алмонд, К. Дойч, Т. Парсонс). Функції політичної системи. Структура політичної системи та особливості її компонентів. Влада – центральний компонент політичної системи. Поняття, ознаки, джерела, ресурси, функції політичної влади. Легітимність політичної влади. Типи легітимності. Форми та типи політичної влади. Принципи організації влади. Гілки влади. Фактори ефективності політичної влади. Централізація та децентралізація влади у політичній системі. Політична система – основна категорія політології. Політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади. Суттю цієї діяльності є прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства зокрема. Політика є багатовимірним явищем. Кожен її вимір є окремою проблемою, яку досліджує одна з галузей політології, використовуючи певний набор методів і понять – категорій. Політологія – це комплексна наука, що поєднує вивчення змісту, інституційно-організаційних форм політичної діяльності та способів взаємодії учасників політичного процесу. Однак, глибока розробка кожної з наявних у рамках політології прблем неможлива без комплексного дослідження, яке повинно виявити всіх зв’язки досліджуваного предмета в політиці та поза нею. Таке дослідження повинно виявляти всі зв’язки досліджуваного предмета, переторвюючи предмет і його звязки в упорядковану сукупність. Таке дослідження здйснюється за допомогою системного методу, що прийшов у політолоію з природничих і точних наук. Його використання дозволяє пробачити будь-які предмети і їх зв’язки в системі. З точки зору теорії систем “система – це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють”. Однією з найскладніших систем (або полісистемним комплексом) є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством). Тому суспільство повино мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємозвязках з іншими підсистемами: економічною, соцілаьною, духовною. На іншому рівні аналізу кожна з цих сфер виступає цілісною системою і до неї можна застосувати системний метод. Зрозуміти кожну з цих систем означає розкрити їх сутність і якісну специфіку, структуру і функції, звязки із зовнішнім середовищем, історію виникнення, розвитку й занепаду, а також вивчити системні фактори, що забезпечують їх цілісність, стабільне функціонування і саморозвиток. Отже, при аналізі поліичної системи та інших систем суспільства слід застосовувати такі аспекти системного підходу, як компонентний, структурний, функціональний, інтегральний, комунікаційни. Великий внесок в системного підходу опрацювання зробили американські вчені: основоположник структурно-функціонального аналізу в соціології Т. Парсонс, та його послідовники в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч та ін. Суть політичної системи, різні аспекти її функціонування можна виразити через сукупність визначень, які відображають інтерпретації поняття політична система та теоретичні підходи до її визначення. Так, західна політична наука що була провідною в дослідженні політичних систем від початку ототожнювала поняття “системний аналіз” і “політична система”. Так, Д. Істон вважав, що “політична система є комплексом взамодій, за допомогою яких досягається ...